Діагностика рецесії ясен

У підлітків часто уражаються центральні різці нижньої щелепи, тоді як у дорослих рецесія ясен частіше виникає на бічних зубах верхньої щелепи.

Самостійної оцінки ясен, наприклад удома перед дзеркалом, недостатньо для правильного висновку. Без клінічного огляду в стоматологічній клініці неможливо встановити причину відступання ясен.

Тільки правильний клінічний огляд у стоматологічній клініці за допомогою так званого ясенного зонда (пародонтального зонда) може дати інформацію про те, чи здорові ясна, чи є запалення ясен (гінгівіт), чи вже є захворювання фіксуючих структур зубів (пародонтит).

При рецесії ясен розрізняють чотири ступені тяжкості, оскільки від них залежать і можливості лікування.

Проста рецесія має місце тоді, коли відступання краю ясен ще не досягло рухомої слизової оболонки рота. При другому ступені тяжкості рецесія вже поширилася на рухому слизову оболонку. В обох випадках корекція краю ясен можлива за допомогою хірургічного втручання.

Оскільки при 3-му та 4-му ступенях тяжкості вже відбулася втрата кістки щелепи між зубами, наявну там рецесію ясен неможливо повністю усунути навіть хірургічними методами.

Базовий пародонтологічний огляд проводять, щоб за короткий час з’ясувати, чи є проблеми з яснами. Це простий спосіб виявити гінгівіт або пародонтит.

За допомогою ясенного зонда (пародонтального зонда) у вибраних місцях обережно і з точністю до міліметра вимірюють глибину проникнення зонда біля краю ясен.

Після цього короткого огляду подальші дослідження проводять лише тоді, коли виявлено ознаки руйнування фіксуючих структур зуба. Ці дослідження включають так звану пародонтологічну карту, а також додаткові рентгенівські знімки.

Під час клінічного обстеження ясенним зондом (пародонтальним зондом) глибину проникнення зонда в ясенну кишеню вимірюють з точністю до міліметра не більше ніж у шести місцях на кожному зубі. Точніше кажучи, вимірюється відстань між краєм ясен і дном ясенної кишені. Це називається глибиною зондування. На здорових ділянках глибина зондування становить не більше 3 мм. Однак і в місцях, де через рецесію ясен уже відбулося руйнування фіксуючих структур зуба, глибина зондування становитиме лише кілька міліметрів.

Крім того, у так званій пародонтологічній карті з точністю до міліметра фіксується висота кістки щелепи (рівень прикріплення). Пародонтологічна карта є незамінною для діагностики та планування лікування рецесії ясен. Пародонтологічну карту можна безкоштовно заповнити онлайн і надалі використовувати в будь-якій стоматологічній клініці: www.periodontalchart-online.com.

Діагноз рецесії ясен за певних обставин можна однозначно підтвердити лише за допомогою необхідних для цього рентгенівських знімків. Вибір рентгенівських знімків, необхідних для діагностики рецесії ясен, здійснюють лише після проведеного клінічного огляду. Так можна уникнути надмірного променевого навантаження.

Рентгенологічне обстеження в найпростішому випадку складається з двох знімків (прикусних знімків), а в найширшому — з так званого рентгенологічного статусу з додатковими знімками, кількість яких сягає 14, або з ортопантомограми. Виконані рентгенівські знімки повинні показувати кістку щелепи навколо зубів і таким чином давати змогу оцінити ступінь втрати кісткової тканини.

На кожному рентгенівському знімку, зробленому в стоматологічній клініці, зубний ряд необхідно перевіряти як на наявність карієсу, так і на наявність пародонтиту.

У 1999 році в США відбувся перший міжнародний семінар з класифікації захворювань пародонту. Найважливішим нововведенням порівняно з Європейською класифікацією 1993 року було те, що форми захворювання загалом більше не визначалися насамперед на основі віку пацієнта на момент першого діагнозу (наприклад, ювенільний пародонтит і пародонтит дорослих). Було введено поняття хронічного та агресивного пародонтиту, а також, наприклад, пародонтиту, який може бути пов’язаний із системними захворюваннями.

Однак у новій класифікації, чинній з 2018 року, більше не розрізняють хронічний та агресивний пародонтит. Тепер пародонтит — за аналогією з класифікацією цукрового діабету — описують за допомогою так званих стадій (staging) і ступенів (grading).